ІДЕОЛОГІЧНА ПЛАТФОРМА УНСО

Ідеологічна платформа УНСО

І. Ідейно-світоглядові засади

Наш найвищий обов’язок: реалізація української національної ідеї – ідеї самоствердження Нації, створення держави із системою українського націонал-соціального народовладдя.

Національна держава – це суспільно-політична система реалізації інтересів Нації.

Націонал – соціальна влада  – це система диктатури Нації з врахуванням соціально – економічних інтересів Народу.

Наша політика: Україна понад усе!

ІСТОРІЯ УНСО

11026224_542527509220052_8298962900572418600_o 11134118_1420398504932502_1938738509640364103_o 10676170_642886905855784_2948443972420147793_nІсторія УНСО

3-4 листопада 1990 року в м. Києві відбувся установчий з’їзд нової організації – Української Націоналістичної Спілки (УНС).

19 серпня 1991 року в Москві заколот з оголошенням  надзвичайного стану та створенням так званого ГКЧП.  В перший день путчу загін  УНС під командуванням Валерія Бобровича вирушив до Москви. В Києві  на базі УНС почали формуватися загони Української Народної Самооборони (УНСО) для організації спротиву заколотникам. В армійських частинах працювали пропагандисти УНС, які підбивали військових виступити на боці УНСО.

КОНЦЕПЦІЯ УНСО

Консолідація, Модернізація, Політизація

Концепція розвитку УНСО на найближчий період

1. Аналіз внутрішньопартійної ситуації.

Має місце криза, пов’язана з штучним обєднанням УНСО з іншими організаціями у Правому секторі, з вбивством і арештами провідників УНСО.

Громадська організація переживає кризу лідерства, організаційну та кадрову кризи.

Результат виборів засвідчив, що нинішня модель розбудови партійної структури у складі Правого сектора є проблематичною.

УНСО як громадська організація повинна почати

-консолідацію, з метою відновлення та оновлення структури,

-модернізацію, з метою збільшення впливу партії на прийняття політичних та економічних рішень на місцях і в країні в цілому через активну співпрацю з громадськими об’єднаннями, пряму дію (акції, виступи, віче)

-політизацію. Сьогодні  громадська організація  перебуває поза межами інформаційного простору, що спричинено тривалим перебування партії в нелегальному стані, тому опинилася поза великою політикою та не може реально скласти конкуренцію провідним політичним силам. В переддень виборів на місцевих рівнях, коли питання автономії місцевих органів влади стають вкрай важливими, громадська організація не може ігнорувати виклики часу і повинна  забезпечити свою присутність у владних структурах всіх регіонів, міст, районів країни.

2. Мета та завдання розвитку.

УНСО чітко визначає свою мету та завдання на найближчі роки.

Стратегічною метою є :  створення обороноздатної, націоналістичної країни, здатної провадити розширення своїх кордонів за рахунок російських територій.

Тактичні цілі:

–  завоювання довіри виборців та забезпечення на цій основі достойного представництва  партії в органах влади з метою реалізації своїх програмних принципів за завдань.

– активна співпраця з громадськими об’єднаннями, представниками місцевих еліт.

– забезпечення міжнародного авторитету і підтримки УНСО закордонними організаціями, громадами

-робота партії в інформаційних просторах.

УНСО  має закріпитись як головна націоналістична  політична сила України.

КРИВАВИЙ ВІВТОРОК: ПОХОРОНИ ПАТРІАРХА

18 липня 1995 біля воріт дзвіниці Святої Софії Київської, фактично на площі, був похований український патріарх, відомий правозахисник, колишній в’язень сумління Володимир (Василь Романюк). Патріарх Володимир був другим за рахунком патріархом Української православної церкви КП. Патріарх Володимир разом з УНА-УНСО повертав в лоно Української Церкви православні храми по всій території України. У своїх проповідях він постійно підкреслював ущербність РПЦ і неприпустимість її існування на українських землях. Найзаповітніша мрія патріарха Володимира – об’єднання всіх православних України в одну помісну Українську Православну Церкву. При цьому він постійно наголошував, що незалежність України ніколи не буде повною, якщо 60 відсотків її православних належатимуть до Московського Патріархату. Тому він робив все для того, щоб  число прихильників Незалежної Церкви  постійно збільшувалося.

Увечері 14 липня 1995 патріарх вирушив на призначену йому по телефону зустріч у Ботанічний сад, з якої вже не повернувся. Таємниця його загибелі досі не розкрита.

УПЦ КП хотіла поховати його на території Києво-Печерської Лаври чи Софії Київської. Влада запропонувала ховати Володимира на Байковому кладовищі. УПЦ (КП) вирішила не відступати від свого задуму. 18 липня 1995 довга процесія з труною патріарха Володимира рушила від Володимирського собору по бульвару Шевченка в бік Софії. Міліція намагалася не пустити людей, однак її ланцюг була прорвана бійцями УНА-УНСО.

На площі перед собором натовп вперлася в замкнені ворота Софії. За ними були зібрані бійці “Беркута”. І тоді патріарха вирішили ховати прямо перед стінами собору. Коли могила була вирита, на площу випустили “Беркут”, і почалася кривава бійка. За чутками, один з керівників міліції тоді віддав команду: “Натовп бити, УНСОвців – калічити”. Частина УНСОвців була затримана, площа оточена. Згодом оточення зняли, і похорони були закінчені близько 10 вечора.

Прокуратура, що провела розслідування тих подій, прийшла до висновку, що міліція діяла в рамках своїх повноважень. За побоїще на Софійській площі так ніхто і не відповів, результати службового розслідувань не були оприлюднені, навіть постраждалих толком не врахували.

Спецоперацією з розгону мирної похоронної процесії і приниженню вже мертвого Патріарха командував на той час голова Адміністрації президента Леоніда Кучми, а при Януковичі – міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник.

 

 

464127_640 53757d3f2afd7b1c6509d364d7a6c976 463423_640 463328_640 3574fae7942f0687575ac64389ac81eb

Мико́ла Міхно́вський, борець за незалежність

міхновськийМико́ла Іва́нович Міхно́вський— український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, основоположник, ідеолог і лідер самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку XX ст., автор славнозвісної брошури «Самостійна Україна», один з організаторів українського війська, борець за незалежність. Співзасновник першої політичної партії у Наддніпрянській Україні — Революційної Української Партії (РУП). Лідер Української Народної Партії, співорганізатор Української Демократично-Хліборобської Партії, член Братства самостійників. Ідеолог державної самостійності України.

Бомбосховища

Ми сподіваємось, що ця інформація вам ніколи не знадобиться для практичного використання

 Міське управління з питань надзвичайних ситуацій оголошує, що у місті Рівне є 200 споруд укриття. Вони знаходяться переважно у власності підприємств та відомств: міліції, “Рівнеобленерго”, “Укртелекому” та інших.

Ми вирішили дослідити доступність укриттів у центрі Рівного. Зокрема, у  центрі міста є протиракетне укриття на вул.Чорновола, 1 (належить РФ ПАТ «Укртелеком»),  розраховане на 120 чоловік, та сховище на Соборній 56 (Поштамт ЦПЗ№1) на 150 чоловік. Виявилось, що одне з цих укриттів  взагалі непридатне для людей, і стоїть зачинене. Друге передбачається використовувати тільки для працівників відповідної установи, на балансі якої воно знаходиться.

Модель української армії

Україна має свої національні особливості, відповідно до яких ми повинні  виробити свою модель оборонної стратегії. У зв’язку з цим, необхідно звернути увагу на нейтральну конфедеративну республіку Швейцарію. Армія цієї країни не бере участі у військових операціях, окрім миротворчих місій, та слугує виключно для оборони суверенітету країни. Швейцарська ідея нейтралітету полягає в тому, що ця країна не збирається ні на кого нападати, не вступить ні в які союзи і захищатиме себе сама.