Вшанування памяті Анатолія Шульги, УНСОвця, воїна

12632853_934570979973051_1150403641_o 12632858_934572969972852_297539504_o 12632971_934574026639413_228282371_o 11058324_1095459443817977_6564932705386295422_o 12615316_1095458977151357_3390056889659734890_o 12630673_934576429972506_642931446_o 12630951_934570206639795_194583289_o 12632853_934570979973051_1150403641_o 12632858_934572969972852_297539504_o 12632971_934574026639413_228282371_o 12633019_934573993306083_1707898321_o 12633040_934575389972610_424457224_o 12633069_934575519972597_149785509_o 12633177_934573689972780_6409855_o 12633239_934574173306065_2051838992_o 12633253_934576119972537_689168327_o 12633259_934573329972816_1225565327_o 12633275_934569819973167_366829940_o 12633317_934573806639435_1293835538_o 12636805_934574056639410_1212210859_o 12636873_1 12636873_2 12636873_3 12636873_4 12636873_5 12636873_6 12636873_7 12636951_934574409972708_1642767914_o 12637029_934574756639340_510142672_o 12637105_934574089972740_1045798239_o 12637202_934575576639258_1982738809_o 12637274_934575073305975_2141087142_o 12637279_934574339972715_706611144_o 12637305_934576459972503_1405430673_o 12640222_1095459447151310_1153519433125712442_o 12640454_1095459257151329_6905650775631398399_o 12646698_1698171713786577_8454705826051921050_o 12646712_1095460260484562_7508217633763138967_o 12646762_1095459643817957_6057559226228427749_o 12654586_932753710154778_7128348700219953069_n 12656002_934575236639292_1363309322_o 12656027_934573906639425_1926998378_o 12656246_934574243306058_394151897_o 12656274_934574886639327_931123602_o 12656402_934574203306062_1321718320_o 12656423_934573476639468_1116164048_o 12656434_934574576639358_84208583_o 12656435_934576526639163_1284601812_o 12656460_934573743306108_977377001_o 12656461_934576479972501_980882733_o 12656487_934573953306087_2066925584_o 12656537_934573886639427_1786971566_o 12658039_1095459720484616_8078197294403011166_o 12669109_934576513305831_1457475677_o 12669130_934574353306047_1573482549_o 12669311_934573843306098_2128314140_o 12669337_934568733306609_706890780_o 12670010_934573556639460_249189151_o

28 січня в Конотопі відбулися заходи присвячені памяті бійця АТО, конотопчанина Анатолія Шульги. До нього, на його батьківщину приїхали побратими з Рівненської Української народної самооборони.

Шульга Анатолій (Позивний «Бізон») 1965 року народження, загинув на війні з Росією 28 січня 2015 року.
Боєць «волинського взводу», артилерійського підрозділу Полку особливого призначення «Азов» Національної гвардії України. Ветеран-«афганець». Належав до лав УНСО та організації «Правий сектор» в Конотопі. З часів Майдану був в команді Сашка Білого.

На фронті перебував з червня 2014 року. Його відділення було дисципліноване, а сам він небагатослівний та справедливий.
28 січня 2015 Вночі та зранку російські бойовики вели вогонь у напрямках сіл Гранітне та Миколаївка (Волноваський район) поблизу Маріуполя. Бійці «Азову» виїхали на передову, щоб відтягнути вогневий удар на себе та унеможливити жертви серед мирного населення. В результаті артилерійсько-мінометної дуелі двоє захисників загинули, шестеро отримали поранення

Біля могили Анатолія Шульги відбулась поминальна літургія. У Центральній міській бібліотеці відбувся вечір пам’яті “Славетний син Конотопа”.
Година пам’яті пройшла у Соснівському навчально-виховному комплексі Конотопського районної ради. У заході взяли участь рідні та близькі загиблого, представники органів місцевого самоврядування, громадських організацій, жителі села.
Пам’ять бійця вшанували хвилиною мовчання. Крім того, учасники години пам’яті поклали квіти до меморіальної дошки.

Навіки в пантеоні слави

Скреснуть речі

Страшні і фатальні.

Втрати сьогодні –

Здобутки дальні…

На війні, кожна здобута чи утримана в боях позиція, набуває свою ціну. Тому хто йде в атаку, хоче він того чи ні, доводиться на це зважати. Можна звісно її зменшити, аби та не сала пірровою, але не виходить оминути зовсім…Все це давно добре відомо. Навіть виведені спеціальні статистичні формули для підрахунку можливих втрат. На війні як на війні. Тож і нам випало платити свою дорогу ціну відстоюючи “незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України”.

Живучи у середині підручника з історії, писаного сьогодні кров’ю, ми кожен сам обираємо свій шлях. Доля всієї нації якраз і складається з багатьох таких окремих доль, локальних драм. Тож, мабуть не варто про них забувати, не згадавши неначе б то їх і не було…Але, оскільки любий погляд на реальність завжди є суб’єктивним, даний переказ є лише версією подій…

Наша четверта рота, 54-го гвардійського окремого розвідбату, як і більша його частина, (на той час) складена з добровольців УНСО, була передана до складу однієї нановоформованої аеромобільної бригади. Від самого початку, це рішення не всім подобалось, але наказ є наказ. І його довелось виконувати.

Після нетривалої допідготовки на Дніпропетровщині, 12-го січня рота прибула до зони АТО. І за кілька днів, два її взводи вирушили у район бойових дій, під Донецьким аеропортом (ДАП). Там якраз тоді точилися найзапекліші, за всю його оборону, бої. Ворог, не шкодуючи сил і засобів, нехтуючи втратами, йшов у все нові атаки.

Вже 17-го січня бійці 3-го взводу, на броні, прорвалися під новий термінал, де трапивши під щільний вогонь противника, з боєм відійшли, так і не закріпившись. Проте, командування вважало, місію виконаною. Можливо це був лише відволікаючий маневр…

На Водохреща, збірна бойова група, у яку входили і розвідники, знову мала рушати на ДАП. Однак, сильний туман, що піднявся тоді через відлигу, цьому завадив. З тої миті все й пішло не так як треба.

Того ж таки 19-го січня, ще за світла в “УРАЛ”, що підвозив тоді на позиції забезпечення і супроводжуючим якого був унсовець Малюк, урізалась інша наша легко броньована вантажівка з іншої частини. В результаті чого Малюку сильно пошкодило ногу і таз. Згодом його через цю травму і списали.

Пізніше в підрозділі були й інші прикрі випадки, про які тут поки не місце й не час згадувати. Але справедливості заради, відзначимо, що у зоні АТО, взагалі по всім задіяним у ній силам, частка таких санітарних і безповоротних не бойових втрат, (ДТП, нещасні випадки, необережне поводження зі зброєю та боєприпасами і т. ін.), є доволі значною. Можна хіба припустити, що по той бік фронту, подібне трапляється не менше, а може десь і більше. Бо всі ж ми люди зі своїм непередбачуваним людським фактором. Чим серце поки і заспокоїться…

Тим часом, поки колона у передбойовому стані, так стояла добу в очікуванні погоди, в БМП, якою мала їхати група під керівництвом комроти Макса, в корму в’їхала МТ-ЛБ, що йшла слідом, пошкодивши задні люки десанту.

Наступного ранку, коли на мить здалось, що туман трохи розвіявся, колона рушила вперед.

Одна МТ-ЛБ із зенітною установкою на причепі, мала висунутись у район навігаційної вежі й там вогнем ЗУ-23-2 прикрити безперешкодний рух української техніки злітним полем. Розвідники ж мали прикрити розрахунок забезпечивши йому можливість нормальної роботи. Старшим, їх групи з 5 чоловік, був командир 3-го взводу Сет (Андрій Миронюк).

Але, у густому тумані, що обмежив видимість до 20-30м., водій збився з дороги, і машина виїхала за 800-1000м. у стороні від місця призначення.

Як тільки під’їхали до розбитого ангару, по правому борту мотолиги, противник відкрив стрілецький вогонь. Спішились. Виявилось зушка, дорогою десь відчепилась від тягача. Зав’язався запеклий стрілецький бій, власне програний ще до його початку, як кажуть ті хто вижив, справжній “пихворіз”. За перші ж 15-20 секунд, Сета смертельно поранило у верхню частину тулуба. Під броником усе було в крові. Одночасно з ним, поранення також отримали і троє зенітників. Кулеметник Ляшко (Іван Євдокименко), зразу став надавати командиру першу меддопомогу. Але за кілька хвилин той помер. Проте, хлопці діяли без паніки й суєти, чітко як слід, все так-як і вчили. Один прикривав іншого, поки той перезаряджався за прикриттям броні. А в того ж кулеметника Ляшка, тоді лише споряджених 2 стрічки по 100 набоїв всього і було. Цього там, явно виявилось замало.

На броні загорілись ящики з БК, за якусь мить також і ті, що були у середині машини. Іван зачерпуючи каскою з калюж каламутну воду з кров’ю, загасив їх, і поскидав з броні. Ком відділення Северин (мол. с-нт Наливайко Л.М.), з-за машини, жбурнув у бік противника дві гранати РГД-5.

Кидав з усієї сили і як най далі. Про якусь влучність не могло бути й мови. Але й це дало змогу виграти кілька дорогоцінних секунд, на які вражий вогонь притих. Скориставшись цим, механік-водій скочив у машину, завівшись здав назад, розвернувся й уїхав, лишивши хлопців без прикриття броні. Потім його показували по телевізору, в одній з передач, як героя…

Ляшко і Кент (Анатолій Доценко), аби не лишатись на відкритому місці, кинулись у глиб ангару, де як казав командир зенітників, мали б ще десь бути наші. Троє поранених зушників, які вже й так не могли вести бою, тим часом, побігли навпаки, назад у туман. Противник переніс свій вогонь по них. Северин з одним зенітником (Мельником С.) на місці лишились одні. До того, поки він надавав пораненим допомогу, вража куля влучивши в його автомат, розбила його вщент. Узявши зброю товариша, той продовжував відстрілюватись. Врешті не бачачи іншого виходу, й вони теж почали відступ від ангару. Противник переніс по ним шквальний вогонь. Северину куля і уламок пробили на виліт праву ногу нижче коліна. Той впав. Мельник, якого й самого наздогнала куля у спину, але панцерна плита витримала, схопивши його за петлю на спині броника, затяг під якусь купу розкуроченого заліза. Там обидва до темряви і перечекали. Звідти якийсь час ще чутно було звуки бою в ангарі. Зокрема, як під’їхав до того місця де щойно були вони, сепарський БТР і дав кілька довгих черг у глиб ангару, певно по забіглих туди хлопцям. Потім його змінив ворожий танк і тепер вже будучи певним за свій тил, став лупити кудись у бік українських позицій.

Дочекавшись темряви, бійці по-пластунськи поповзли по діагоналі через поле з двома злітними смугами, у бік українських позицій. Далі понад стінкою аеропорту до метеовежі. Стомившись, повзти далі пішли вже пішки навпростець, короткими перебіжками від вирви до вирви.

З метео вежі, помітивши їх на підході, хтось прокричав Слава Україні! Ті відповіли. Як потім вони казали, після цього окрику з душі не те що камінь, гора впала. Оскільки ніхто з них обох точно не відав куди вийшли. Порозумівшись зі своїми, сказавши хто вони, і якої частини, вже й не питались хто ті самі такі. Свої, ну то й Слава Богу. Бо просто хотілось сильно пити і курити…

Далі пораненого відправили до шпиталю у Селідово. Коли згодом його побачили живого хлопці з роти, то дивились на нього широко розкритими очима – якими, за звичай, дивляться на воскреслого з мертвих. Їм сказали, що всі з групи Сета загинули. Потім з’явилась надія, що з тих хто дійсно поліг, може хтось-десь теж вибрався до своїх. Принаймні багатьом захотілось у це вірити.

Тим часом, Млинів (В.М.Придюк) лишившись сам, бо теж від ангару побіг у туман спробував вибратись звідти. Але, оскільки не знав місцевості, та і розгледіти щось було нереально, вийшов на позиції сепаратистів. Може здалеку здалось, що свої, але коли підійшов, і стало ясно хто такі, було пізно. Таким же чином, до слова, за пару тижнів після, і до розвідників у полон потрапив один сепар. Проте зло на ньому ніхто не зганяв. Поводились по-людськи.

Для тих же, хто того дня лишився на бранному полі, навіть полон був би не найгіршим варіантом. Їх доля деякий час, лишалась невідомою. Лише Мельника вже наступного дня показали по телевізору на прес-конференції у бойовиків й пізніше як з них перед камерами знущався Ґіві.(?)

Але головне лишилось за кадром… Групі полонених у якій був Мельник, запропонували любому розстріляти когось зі своїх в обмін на свободу. Всі відмовились, лише один визвався. Тоді сепари відвели того в бік і самого розстріляли. Розваживши, що як той зрадив своїх, то далі вже любого здасть. А зрадники нікому не потрібні. Що було думати 20-річному пацану в цю мить? Але не зрадив.

На ніч його зачинили у холодну з трупами. Там він і побачив, серед інших, Сета, Ляшка і Кента. Про це стало відомо лише після його звільнення вже за тиждень. Волонтерам якось оперативно вдалось домовились по ньому.

Тим часом, коли перша машина із зеніткою вже рушила вперед, БМП Макса, мала їхати слідом у тому ж напрямку, лише стати трохи далі. Теж рвонула на великій швидкості, щоб не підбили, там інакше й не поїдеш. Вскочивши у якусь воронку, машину добряче трусонуло, й тут же при повороті на аеродром наскочила на бетонний відбійник, високо перелетіла його як трамплін й з усієї дурі гепнулась об землю. Та так, що башту заклинило, вийшла з ладу електроніка та пошкодило ведучий трак. При цьому ТВО комроти Макс, отримав серйозну травму (перелом хребта). Але, як кажуть, народився у сорочці – раз не паралізувало зовсім.

Разом із супроводжуючим, його пересадили у попутний джип правосеків, що їхав у запілля. Решта групи, по двоє пересіли на БТРи іншої бригади, що йшли на летовище, бо водій бехи відмовився далі їхати несправною машиною…

Таким чином вже з перших днів рота понесла значні втрати і лишилась без свого командира.

По залишенні летовища, з 30 багнетів, що одразу відбули на позиції, в строю лишилась половина. Тому дехто з командування вважав, що частина вибулих, просто не витримали бойового стресу перших тижнів.

З іншого боку, у той же час, днем пізніше, зам. комбрига навпаки, хвалив розвідників за роботу. Секрети, спостереження за ворогом, результативне корегування вогню нашої артилерії, виявлення скритих сил та дій противника і т. ін. Особливо відзначав успішні дії у нічний час.

Враховуючи відсутність суцільної лінії фронту, все це набувало тоді не абиякого значення і давалось не легко. Висуватись у секрети доводилось повзком по розмоклій ріллі, від чого однострій, зброя та спорядження зразу облипали багном. А потім на холоді у вогкому окопі перебувати добу. Багато людей похворіло. При цьому, ні у якому разі не слід було відкривати вогню аби не видати свого місцезнаходження, лише обсервація передпілля та доповідь по рації.

Невдовзі, 28-го січня, під час корегування вогню нашої реактивної артилерії, гине боєць Сімнадцятий (Карабін Сергій). Його товариш Ілля – отримує поранення ока. Снаряд Смерчарозірвався у кронах дерев лісопосадки близько від спостережного пункту. Не виключено, що то був так званий “дружній вогонь” своїх. На любій війні таке буває…

У Сімнадцятого на Львівщині, лишилися вагітна дружина та малолітня дитина сиротою…

Кількома днями по тому, були важко пораненими ще двоє бійців. 120 мм мінометна міна розірвалась у повітрі над їх укриттям. Уламком стрільцю Батюшці вирвало з ноги шмат м’язів з кісткою, а боєць КуБа отримав множинні уламкові поранення грудей і живота.

Ворог, не знаючи точного розташування спостережних постів, а лише здогадуючись про них, просто навмання кошмарив вогнем увесь район їх вірогідного знаходження. Проте, як показали подальші події, їх переважну більшість він так і не виявив.

У лютому бійці роти на своїй базі, мимоволі стали свідками відомого обстрілу штабу АТО та м. Краматорська. Місто не далеко від пункту постійної дислокації, тож розриви залпів Смерчів, було дуже добре чутно. Фактично снаряди перелетіли над розташуванням. Велика відстань від фронту стала причиною з якої під удар замість Краматорського аеропорту, трапили здебільшого житлові квартали. Хоч це як говорять, і війна артилерії, але інколи важче попасти ніж дострелити.

З лютого інтенсивність бойових дій почала по трохи спадати. Важка арта стала менше застосовуватись. Проте, вогонь зі стрілецької зброї, гранатометів, та мінометів не припинявся. Активізувались диверсійно-розвідувальні групи ворога, що постійно намагався розширити сферу свого впливу. Часом з ними зав’язувались запеклі бої та сутички, навіть із застосуванням танків та бронетехніки з обох боків. В одному з таких, 26-го лютого, бригада понесла деякі втрати. Правда розвідрота його лише могла спостерігати і безпосередньої участі в ньому ще не брала.

Інакше сталося 20-го березня. Того дня деенерівська ДРГ з п’яти чоловік підійшла впритул до одного зі спостережних постів, який на той час був переданий 90-му батальйону бригади. Зав’язався ближній бій. На підмогу, висунулися дві групи по 8 чоловік. Одна з батальйону, інша з розвід роти.

Ворог, підтриманий вогнем зі своїх ближніх позицій, діяв нахабно але тактично грамотно та вміло. Деякі з них були екіпіровані в російське спорядження та уніформу. До них теж підійшло підкріплення, ще близько 15 чоловік. Наші опинились під щільним кулеметним вогнем. У бою двох втратили безповоротно, п’ять отримали поранення різної тяжкості.

З роти загинув двадцятиоднорічний кулеметник Геркулес(Рєпін Євген) з Рівненщини. З близької відстані (~20м) куля влучила йому у шию, від чого той миттєво й помер ще на початку бою.

Важкі поранення отримав командир групи Пипа. Куля пробивши зі спини лопатку, при виході з переду, розсікла нижню щелепу. Бійцю Татарину куля, пробивши бронежилет, застрягла в тілі лише в сантиметрі від хребта. Водій Дніпро, був трохи легше поранений по дотичній траєкторії. Також був важко поранений і тодішній заступник начальника розвідки бригади.

Можна сказати, тоді на виручку своїм пішли кращі. Противник не витримав натиску й відійшов, лишивши на полі бою трупи двох своїх. Не виключено його втрати були більшими, але вбитих і поранених він міг забрати із собою.

Наступних доби дві чи три, по ночах кацапи підкрадалися лісопосадкою, очевидно щоби забрати тіла своїх. Кожного разу їх чекали даючи гідну відсіч. Ті відступали. У ці рази Господь милував, обходилось без втрат. Чого не скажеш про ворога.

Ранком оглянувши бойовище розвідка виявила п’ять – шість понівечених вибухами гранат трупів. На одному з них був жетон офіцера Збройних сил Росфедерації. Його потім за пропозицією противника вдалось обміняти на 26 тіл бійців ЗСУ, що загинули ще взимку.

З березня підрозділ став поповнюватись новими людьми. Просто мобілізованими і контрактниками, серед яких теж були добровольці. Хлопці гідні, але звісно до того, з чого почалось формування роти, вже не мали ніякого відношення. Тепер це, можна сказати, вже зовсім інша історія.

У ніч з 10-го на 11 травня з їх числа, під час бойового виходу, загинув командир 2-го розвід взводу Звір ( л-нт Богдан Ліщинський, 24 роки ).

У серпні ще один боєць зі старого складу роти отримав 2 уламкові поранення від близького розриву гранати вражого АГСа.

На той час з першого особового складу, що прибув до зони АТО взимку, в строю лишалось не більше 16 чоловік, згодом і того менше. Бойові втрати, кого списали, чи перевели до інших підрозділів і частин, демобілізували.

Власне й до того, в силу певних обставин, в підрозділі дійсних унсовців було мало. Із загиблих тільки Сет був в конторі з 90-х. Відомий ще по Білорусі 96-го, Абхазії 97-го та 2000-2001 рр. Автор книги про ці події “Кавказ UA”. Геркулес правда, був сином старого унсовця. Його батько забажав щоб сина так і ховали як члена Організації. Інші просто добровольці підрозділу сформованого УНСО. Хоч більшість теж були поховані як унсовці, можливо навіть і всупереч їх волі. Принаймні з того що відомо, Карабін так і казав, що як загине, то щоб ховали як простого солдата. На те у нього були свої причини.

Патріоти, ідеалісти. Наприклад, Ляшко 92-го та Геркулес 94-го, були ще зовсім молодими. Ровесники незалежності України. Можна сказати її діти.

Таким чином за якихось 4 місяці в роті загинуло 6 чоловік. Якщо рахувати ще Верозуба, що загинув ще у Новограді на полігоні, то 7. При тому рота це не сотня. Людей у ній було завжди менше ніж за штатом. Як тільки прибули на Донбас не було й 60.

Хтось скаже, що це ще й не так багато. Двохсотих могло б бути й більше. Звісно якщо порівнювати з двома Світовими війнами, може і так. Але ж, могло б бути й менше, все відносне. Та і яка батькам різниця, де їх сини склали голови? На полі брані генеральної битви, чи у боях місцевого значення? Для солдата кожен бій – вирішальна баталія…

Нікого з них уже не вернеш. І нічого вже не вдієш, аби щось виправити. Так є. І з цим тепер якось треба йти далі. А вони тепер будуть завжди з нами, жити у наших серцях. І це ще далеко не кінець війни. Нам лишається лише пом’янути полеглих і випити за тих, хто ще лишився живими. Бо як колись казав, славної пам’яті, Анатоль Лупиніс: “Життя триває – точиться війна” …

Героям – Слава!

P.S. Нас звісно попереджували, стосовно нерозголошування деякої інформації. Але полеглим вже все одно, ворог нічим не зашкодить. Тож це вже й не секрет. Та властиво і підрозділ про який йдеться, на сьогодні є вже іншим колективом, ніж той, що брав участь в описаних подіях. Але Вітчизна має знати своїх героїв, тож розповісти про них, тепер навіть не те що можна, а й треба. В сучасному світі все що не записане, то як би вже й не відбувалось, а значить нікого й нічого не було. А це на жаль, не так…

Не претендую на вичерпність. Про дещо достеменно нікому не відомо, бо людина не Всюдисущий, що перебуває скрізь одночасно. Дещо ж ще, свідомо замовчується. Але обставини з часом виясняться.

Зі слів учасників та свідків подій Свирид Пацанівський  (http://stepovuy.livejournal.com/7321.html)

 

 

22672_600 23032_600 23540_600 23719_600 24119_600 24559_600 19357_300 19459_300 22422_600 19102_800

УНСО  Боуславщини занепокоєне станом справ з військово-патріотичної роботи в районі

Богуславська районна організація Української Народної Самооборони (УНСО) започатковує програму з підготовки молоді до служби в Збройних Силах України та військово-патріотичної роботи серед місцевої громади. Ця програма складається з проведення показових уроків по військовій підготовці в учбових закладах, трудових колективах, проведення військово-спортивних таборів, просвітницької діяльності з військової справи т.п.
 
Організація має величезний досвід з такої роботи, також кваліфікованих інструкторів, які не так давно брали участь у війні з московськими окупантами на Сході України. Але для здійснення цієї програми, нажаль, не вистачає матеріальної бази (макети зброї, мін, гранат, пальне, інструмент, продукти харчування, транспорт, офісне приміщення, база для вишколів, спортзал, спорядження і т.п.)
 
Тому, відповідні листи-звернення про сприяння такій діяльності були 27 листопада 2015р. направлені до органів місцевої влади (міськрада, районна рада, держадміністрація), щоб ті найближчим часом прийняли позитивні рішення стосовно піднятого питання. Тоді громадськість району побачить, як місцева влада ставиться до стану обороноздатності України та життя її громадян, зокрема наших земляків які можуть опинитися в зоні АТО. Тим паче, що військово-патріотичної роботи в районі, ніхто, окрім УНСО,належним чином не проводить. Ну, хіба що «для галочки»…

cl7PNJbp2dU l7kBfLO89nA XEbVJduQQ1s

Сторінки історії: вишкіл УНСО в Богуславі

12281600_1494475530858132_1189190746_o 12287518_1494475094191509_595968104_o12295123_1494475457524806_166396765_o (1) 12295085_1494474230858262_281793837_o12295154_1494475130858172_465664672_o 12290669_1494475560858129_2041130321_o 12299736_1494474704191548_1376960290_o 12299730_1494475424191476_765128682_o 12298113_1494474687524883_123237126_o 12297946_1494474684191550_1476861605_o 12297873_1494474170858268_405692695_o12295219_1494474050858280_927579839_o 12295559_1494474960858189_1256993872_oНа фото, вишкіл УНСО в Богуславі на Київщині, проведений 9-11 травня 2014р. Минуло півтора роки з тих пір…Багато учасників того заходу вже пройшли горнило українсько-московської війни в лавах ЗСУ та різних добровольчих батальйонах, інші донині служать. Ну, а комусь набуті тоді базові знання ще знадобляться, не на Сході, то на місцях…

Українська Народна Самооборона (УНСО) завжди переймалася тим, щоб наші громадяни не стали просто гарматним м’ясом . Тому, її структурні підрозділи й надалі будуть працювати в згаданому напрямі. Звичайно ж, за підтримки небайдужих громадян , організацій та комерційних структур. Хочеш миру – готуйся до війни!

УНСО Ріненщини приймає участь у блокаді Криму

УНСО Рівненщини вдруге виїхала у Чаплинку, щоб прийняти участь у блокаді анексованого Криму. Облаштувались в наметовому містечку поблизу прикордонного пункту пропуску Чаплинка. Налагоджена співпраця з кримськими татарами, познайомились з координатором блокади, власником кримськотатарського телеканалу ATR Ленуром Іслямовим, з активістами різних міст України, які з’їхались сюда, практично в чисте поле, щоб не допустити незаконного переміщення вантажів на окуповану Росією територію.

Триває 61-й день громадянської блокади Криму. Представники Рівненської Української народної самооборони (УНСО) та Київського Автомайдану зараз знаходяться на блокпостах, що контролюють рух авто на Крим. Вони говорять, що біля п’ятої години ранку сьогодні пролунала серія вибухів. В результаті одна електроопора впала і відключена від напруги. Пошкоджені також ще дві електроопори. Отже, невідомі патріоти пошкодили лінію Мелітополь-Джанкой, через яку здійснюється подача електроенергії до Криму. Подія відбулась поблизу Чаплинки, Херсонська область. Нижче на фото – активісти Автомайдану та УНСО з Рівного проводять термінову інспекцію на місці надзвичайної ситуації.

Валентин Кирилюк передає: «Сьогодні в районі Чаплинки та Чонгару було зафіксовано надзвичайне природне явише: шалений буревій разом з метеоритним дощем в черговий раз повалив лінію єлектроживлення».

12243120_430607577146998_321638932023912944_n 12243207_430287023845720_3453139721994846566_n 12250094_898739310222885_1707106682185882210_n 12080076_1663837930553289_4330652837648970861_o 12079421_1039359416094647_2993248490013244518_n 12068991_879534935476656_656244284325335347_o 12068848_1663837937219955_4761961058769710168_o (1) 12138496_1039359999427922_2548102496032467943_o 12250122_898739206889562_1416876420274951053_n 12091474_879535335476616_2173446993135327247_o 12094837_1663837933886622_6628632321359394405_o (1) 12094838_1039361042761151_5457339894368347251_o 12109996_1039360849427837_1397455260366925735_o 11209610_898734053556744_6018734090698357201_nВсе буде Україна!

Роз’яснення громадської організації Українська Народна Самооборона (УНСО) стосовно заяви «кошерного УНА-УНСО» від 16.11.2015р.

Офіційно підтверджуємо інформацію опонентів про те, що Українська Народна Самооборона дійсно не має жодного відношення до так званої партії  УНА-УНСО  та Української НАЦІОНАЛІСТИЧНОЇ Самооборони  Фуштея-Рабіновіча.

Назва Українська Народна Самооборона і абревіатура УНСО використовується з 1991 року і ні про яку націоналістичну самооборону людям не відомо. Саме наша організація – Українська Народна Самооборона – заборонена в Росії, вела військові дії в Придністров’ї, Абхазії та Чечні.

Абревіатура УНА більше не може використовуватись – адже Українська Національна Асамблея була за реєстрована як партія у 1993 році, і перереєстрована у 2014 році як Правий сектор. Тому Українська Народна Самооборона вважає, що має виключне право підтримувати і захищати своїх людей, які до сьогодні є у складі Правого сектора. Натомість Націоналістична самооборона Фуштея-Рябіновічя займається плагіатом наших матеріалів і заяв.

Для широкого загалу змушені пояснити ту ситуацію що склалася на даний момент. Організація, що має досвід військових дій проти москалів, привернула до себе багато уваги зі сторони ворогів. Організація відстоює інтереси українців на місцях. Чимало її бійців захищали й захищають територіальну цілісність України в лавах Збройних Сил України та різних добровольчих формуваннях.

З жовтня 2014 року, в УНСО відбувся розкол, який розпочався коли в Новоград-Волинському вузьким колом людей, без погодження з більшістю обласних організацій, було обрано новий Провід та К. Фуштея (називає себе ще Вінницьким) головою організації.

Більшість активу УНСО не погодилася з таким розвитком подій та згуртувалися в організації, з тою назвою, яка була з початку заснування – Українській Народній Самообороні (УНСО). Організація є офіційно зареєстрована,  http://rgo.informjust.ua/, має близько двадцяти зареєстрованих відокремлених підрозділів, приблизно така ж кількість в процесі легалізації.

Ідеологією Української Народної Самооборони є традиційний український націоналізм. Ми не використовуємо поняття ГРОМАДЯНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ, тому що є українськими націоналістами. Ні один наш керівник не літає в екзотичні країни через Москву на відпочинок. Наші лідери в Росії можуть бути тільки в тюрмі.

На відміну від наших опонентів ми не маємо відношення до: співпраці з бувшими регіоналами та іудейськими олігархами  (http://una-unso.org.ua/%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BE%D1%87%D0%BA%D0%B0-%D0%BF%D1%80%D0%BE-%D0%BA%D0%BE%D1%88%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B5-%D1%83%D0%BD%D1%81%D0%BE/),  http://una-unso.org.ua/656/, не ми тримали без ротації бійців бувшого батальйону УНСО та не збирали для них допомогу яка до адресатів не доходила.

Прикро визнавати перелічене, але так дійсно є. Це не дивно, адже УНСО завжди становила загрозу як для наших зажерливих сусідів так і для антиукраїнської влади. Й вони в свою чергу робили й роблять все можливе що б знищити УНСО, шукаючи серед його членства людей ласих до грошей та короткочасної слави. Але, не зважаючи на труднощі-ми переможемо!

Слава Нації ! Смерть ворогам!

IMG_6991 IMG_6866 IMG_6868

ЗАЯВА УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ САМООБОРОНИ (УНСО) ЩОДО ОСТАННІХ ПОДІЙ В НВР “ПРАВИЙ СЕКТОР”.

Слава Нації!

19 серпня 2015 року, на честь 24-ої річниці створення УНСО, в м. Києві відбулась конференція керівників УНСО з 16-ти областей України.

На цій конференції було одноголосно прийняте рішення про недопущення використання назви нашої організації різними політичними авантюристами. Була задекларована чітка позиція щодо політичних партій та інших громадських організацій, які в своїй назві використовують нашу скорочену назву з інакшою розшифровкою.

Так само було прийнято рішення щодо підтримки діяльності побратимських організацій. Рух “Правий Сектор” був створений за безпосередньої участі керівництва та членства нашої організації.

Політична партія “Правий Сектор” є правонаступницею Української Національної Асамблеї (УНА).

Частина провідного активу УНСО з самих початків по сьогодні перебуває на керівних посадах в різних структурних підрозділах НВР “ПС”. Члени нашої організації гинули на Майдані, на фронті та в тилу.

Провід УНСО, висловлюючи думку та волю членів організації, заявляє:

1. Будь-які зміни керівних органів НВР “ПС” повинні відбуватись на З’їзді.

  1. Делегати З’їзду обираються на районних та обласних конференціях осередків “ПС” та не можуть бути визначені в інший спосіб.
  2. Рішення Дмитра Яроша про відставку вважаємо недоцільним, не бажано кидати організацію у важкий час, необхідно зайнятися її очисткою і реорганізацією
  3. Застерігаємо всіх членів НВР “ПС” від вчинення психологічного та фізичного тиску на побратимів, наша організація залишає за собою природнє право захищати своїх людей і вчиняти всі необхідні для цього дії.
  4. Наголошуємо на незворотності революційного шляху для досягнення мети всіх українських націоналістів – Української Самостійної Соборної Держави.                                                                                                                                                                     Смерть ворогам!                                                                                                                                                       IMG_7026 IMG_7002 IMG_6983

УНСО Рівненщини проводить вишкіл у Кузнецовську

Українська народна самооборона Рівненщини проводить заняття з основ фізичної підготовки та самозахисту для учнів старших класів та активістів молодіжного військово-патріотичного клубу “Спис” у Кузнецовську12227349_1628326157419352_769447697_o 12227474_1628325634086071_1570078879_o 12228028_1628326114086023_966353035_o 12228117_1628325630752738_372264923_o 12228144_1628326437419324_131074110_o 12235278_1628326090752692_1724205379_o 12235738_1628325850752716_1689965849_o 12235758_1628324400752861_1092466750_o 12236921_1628324884086146_1151190883_o 12236936_1628326127419355_1736908959_o 12242792_1628325644086070_172235121_o 12242817_1628324214086213_328193725_o (1) 12248357_1628326237419344_1358934527_o 12248358_1628325354086099_1749594083_o 12248479_1628325597419408_785597423_o 12248557_1628324457419522_1775116854_o 12250484_1628324217419546_43006071_o 12250569_1628325804086054_312233961_o

В Олександрії відбувся другий етап військо-патріотичної гри “Захід”

У вересні УНСО Рівненщини представила свій проект військо-патріотичної гри “Захід”  на  обласний Конкурс громадських ініціатив, який проводився у Рівненською ОДА. Серед вісьми проектів, представлених громадськими організаціями, презентація проекту УНСО привернула особливу увагу, оскільки охоплювала значну кількість районів і можливих учасників гри. В результаті ГО РМ УНСО отримала грант, успішно реалізований на сьогодні в Олександрії. Проведено два етапи військово-патріотичної гри “Захід”, яка охопила більше 100  учасників. Інструктаж, допомогу, підтримку гри здійснювали ГО “Білі берети”, ГО”Патриотичне об’єднання бійців АТО”, молодіжний клуб “Спис” з міста Кузнецовськ, активісти ГО ДАР, ГО “Правий сектор Рівне” та районні організації УНСО. Військову тактику викладали бійці батальйону Азов, 131-го  розвідбатальйону, 54 – го ОРБ.

За результатами кожного етапу вручено грамоти найбільш активним учасникам квесту, сертифікати та памятки  для всіх учасників гри.

Відповідальний за реалізацію проекта – Андрій Мітюхін позитивно оцінив проведену гру, яка відбулась у заплановані терміни – з 27 жовтня по 8 листопада. Командир УНСО Рівненщини зазначив, що військово-патріотична гра “Захід” не закінчена, вона буде продовжуватись з додаванням складніших елементів, подальшим вивчення зброї, тактики, тактичної медицини, орієнтування.

ГО РМ Українська народна самооборона висловлює подяку всім, хто допоміг у проведенні та організації вишколу.

 

DSCN7804 DSCN7811 DSCN7812 DSCN7813 DSCN7815 DSCN7817 DSCN7820 DSCN7823 DSCN7825 DSCN7826 DSCN7837 DSCN7839 DSCN7840 DSCN7842 DSCN7850 DSCN7852 DSCN7853 DSCN7862 DSCN7865 DSCN7870 DSCN7874 DSCN7875 DSCN7881 DSCN7883 DSCN7884 DSCN7885 DSCN7887 DSCN7904 DSCN7906 DSCN7909 DSCN7915 DSCN7918 DSCN7921 DSCN7923 DSCN7926 DSCN7930 DSCN7935 DSCN7938 DSCN7939 DSCN7941 DSCN7943 DSCN7944 IMG_20151031_101217 IMG_20151031_102204 IMG_20151031_152847 IMG_20151031_192716 IMG_20151031_161218 (1) IMG_20151107_200533.

 

УНСО Рівненщини проводить військово-патріотичну гру “ЗАХІД”

12186275_1684185138464425_7600968010476447204_o12186830_1684185051797767_6986594789113304744_oГромадська організація Рівненська міська Українська народна самооборона (ГО РМ УНСО ) провела в Олександрії військово-патріотичну гру «Захід» з 29.10.2015р. по 1.11.2015р. У заході приймали участь студенти вищих навчальних закладів Рівного і Острога, ГО”Патриотичне об’єднання бійців АТО”? молодіжного клубу “Спис” з міста Кузнецовськ, молодь з с.Рокитного, м.Березне, м. Дубно, активісти ГО ДАР, ГО “Білі берети”, ГО “Правий сектор Рівне”. В програмі гри – квести, страйкбол, тактична медицина, тактика ведення бою, які проводили інструктори – спеціалісти з практичним досвідом.DSCN7619DSCN762112184168_1684185085131097_6470250861030439109_o11229385_1643916232537236_3800916800656433378_o 12182692_1643916389203887_5138113164455359758_oDSCN7623 12194652_1643916485870544_4333487923065034395_oDSCN7615 DSCN7625 DSCN7629 DSCN7634 DSCN7635 DSCN7640 DSCN7641 DSCN7642 DSCN7643 DSCN7645 DSCN7651 DSCN7653 DSCN7654 DSCN7659 DSCN7660 DSCN7663 DSCN7664 DSCN7668 DSCN7684DSCN7670 DSCN7680DSCN7688DSCN7685 DSCN7687 DSCN7673DSCN7672DSCN7677 DSCN7689 DSCN7690 DSCN7691 DSCN7696 DSCN7700 DSCN7706 DSCN7708 DSCN7716 DSCN7717 DSCN7719 DSCN7624DSCN7720 DSCN7722 DSCN7725 DSCN7728 DSCN7730 DSCN7733 DSCN7736 DSCN7740 DSCN7742 DSCN7743 DSCN7744 DSCN7745 DSCN7746 DSCN7748 DSCN7750 DSCN7754 DSCN7756 DSCN7760 DSCN7762 DSCN7767 DSCN7768 DSCN7769 DSCN7770 DSCN7773