Казочка про «кошерне УНСО»

LlwQWugXER0Жив-був собі у м.Ладижин Вінницької області такий собі «харійський хлопчина» Костік- Фунтік. Жив – поживав, добра добував, як бандючок середнього ґатунку. Але з часом в хлопчика або виросли крила, або багато нашкодив у рідних краях, тож подався він до Києва, на столичні харчі. Якимось чином прибився до керівництва УНСО в ролі епатажного ад’ютанта та «рішали» за відсотки… Даремно талановитий хлопчик часу не гаяв: заводив потрібні зв’язки, відпрацьовував різні брудні схеми, набирався потрібного досвіду. Майдан успішно пересидів в ресторанах, спостерігаючи всі ті події за рюмками коньяку та не хілою закуссю, адже не його то діло, камінням в ментів жбурляти, адже він «обраний» для великих справ… а тут ще й пристрелити можуть…

Після втечі Янучари попер Костіку справжній фарт. Знайшов він собі тепленьке місце в «секторі П», ото почалася «жизнь маліна»! Але йшов час, амбіції в нього росли як на дріжжах (відповідно й фінансові апетити), а корита в «секторі П» було мало, та й не один Костя там такий талановитий і епатажний був, конкуренція… Подумав він: «а чому б мені не стати самому царьком, самому ділити добро поміж свитою, карати й милувати?».

Пішов він за порадою до хазарсько- попозиційно-блокової госпожи Жабіновіч: впав перед нею навкарячки й мовив: «О мама –корміліца! Велика ребе! Допоможи мені заробити на шматок маци й кошерної курки! Чим хочеш тоді тобі віддячу!» Ребе йому відповіда: «Так, я й моє плем’я маємо велику владу в Україні, хочемо й надалі її мати! Заробиш ти в мене хлопчику на мацу, курку ще й на фарш-мак. Але уважно слухай мене… Зараз в УНСО безголів’я, піди й возглавь ту хахляцкую арганізацию, зроби так, що б в ній не стало того укро – бандерівського духу, зпаплюж той ненависний мені прапор, що б ті «гої» були в мене на побігеньках як Команданте в Бєні! Для цього дам я тобі достатньо грошей, ще й наші «блакитні» ЗМІ на кшталт «Жабіновіч ТВ» та «113-й гімканал» на додачу, та й в екзотичні країни зможеш літати на відпочинок через Москву, я все можу!» Й взявся завзято Фунтик до роботи. Відібрав ласих до «халяви» людей. Кому дав трохи «баксів», кому зірочки на погони, кому просто «лички», а кому пообіцяв що очолять виборчий список ідучих на куй в новій «кошерній» партії… різні слабинки є в людей… Й вибрали нарешті ці люди в своєму колі Костіка на «вождя нації». І возрадувався Каганат! А хто був проти непогрішного «фюрера», трубадури Кості – «врадієвський герой» Обсцика, та вірний секретар Лох-юк, оголосили в мережі всесвітньої павутини провокаторами, шахраями та інш. Тільки «содомського гріху» ще не навісили… В свою чергу Жабінович, як авторитетний мудрець став повчати, що лише Фунтик та його міньйони- справжні УНСОвці! Щоб не було багато недругів в Кості, більшість УНСОвців зколотили в батальйон й тримають там без ротації довгий час, аби не заважали справам «легітимного вождя» та його покровителям. В той же час- є гарна нагода заробляти на цій справі, адже небайдужих громадян в Україні чимало. Очима, вухами й навіть дупою Фунтика в підрозділі є такий Ромул Дерен, він гарно виправдовує «високу довіру», після його роботи в більшості особового складу починає з’являтися алергія на одну абревіатуру УНСО. Знає свайо дєло пацан!!! Не життя, а казка зараз в епатажного й талановитого та ще й «вибраного» Кості!

Але, як говорять мудрі люди – кожній казці колись настає кінець і в кожній казці є велика доля правди. І все те, що зачато на брехні, брехнею й закінчиться. Автори: дід Панас та дід Тарас.

Застереження: усі дійові особи вигадані, усі співпадіння випадкові

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *